У світі не так багато місця для інструментальних хітів, відома "пісня без слів" з'являється раз в два-три роки, не частіше
Інструментальна композиція, яку в листопаді 1989 року записав ex «Eurythmics» Dave Stewart разом з молодою саксофоністкою Candy Dulfer, стала звуковою доріжкою до трилера-драми голландського режисера Ben Verbong «De Kassière» («Касирка» / «Лілі була тут») та ... початком злету Candy.
Lily was here
, будучи саундтреком, взагалі не асоціюється в мене з фільмом. Натомість відноситься до тих, про які хочеться дізнатись більше.І що ж наші музиканти? Про Дейва все всім давно відомо. Про Кенді ніби вже теж, одначе пригадаємо ... Candy Dulfer (19.09.1969, Амстердам, Нідерланди) - саксофонистка і співачка, народилася в родині відомого тенор-саксофоніста Hans Dulfer. Тож не дивно, що змалку вона вподобала джаз. Кенді зростала на музиці Сонні Роллінза, Коулмана Хокінса, Декстера Гордона. З п'яти років дівчинка грала на барабанах і за власною ініціативою, без найменшого тиску з боку батька, взялася за саксофон. Тренувалась з шести років на сопрано-саксофоні (батьківський тенор-саксофон був на той момент заважким). У сім років перейшла на альт-саксофон і вже грала в місцевій групі. У 12 років вона вже на джазовому фестивалі North Sea Jazz Festival, а в 14 років створила власну групу «Funky Stuff», з якою активно гастролювала від початку 90-х.
Як на сьогодні, музичні досягнення Candy Dulfer без перебільшення виглядають блискуче, проте перевершити успіх дебютного інструменталу «Lily ...» так і не судилося.
Лілі була тут ... вона тут й досі!
... з інтерв'ю, Candy Dulfer:
- « ... є одна кумедна історія. Дейв Стюарт, почувши мої записи, запропонував попрацювати разом над саундтреком до одного фільму. Ми записували багато різних джазових композицій, дуже цікавих. А коли я, зібравши сумки, вже спізнювалася на потяг, буквально в останні п'ять хвилин, Дейв сказав: «Почекай, у мене є ще одна ідея, давай зіграємо!» Ми записали невеликий шматочок, і я помчала. А через якийсь час мені стали телефонувати люди і говорити: «Ти знаєш, ми чуємо пісню у «Toп 10», і, кажуть, що це ти граєш». Я ніколи не слухаю радіо, і це було для мене великим сюрпризом».
«... в Lily є все: проста мелодія, почуття і спонтанність. У світі не так багато місця для інструментальних хітів, відома "пісня без слів" з'являється раз в два-три роки, не частіше. Для мене ця "пісня без слів" відкрила всі двері , я стала незалежною артисткою ...
Ми з Дейвом ... іноді жартуємо: "А що, могли б ми написати ще що-небудь таке, як Lily?" Але обидва розуміємо, що це неможливо».